п. 1.3. Основні елементи і конструктивні схеми будівель

При всій різноманітності будинків усі вони складаються з обмеженого числа взаємопов‘язаних архітектурно-конструктивних елементів (частин).

За функціональним призначенням їх поділяють на несучі, огороджувальні та такі, що поєднують обидві ці функції. Несучі конструкції сприймають навантаження, яке виникає в будівлі, і діють на нього ззовні (від конструкцій самої будівлі, обладнань, снігу, вітру, людей);

огороджувальні - призначені для ізоляції внутрішніх приміщень у будинках і спорудах від зовнішнього середовища або між собою з урахуванням нормативних вимог щодо міцності, теплоізоляції, гідроізоляції, пароізоляції, повітропроникності, звукоізоляції, прозорості. Ті огороджувальні конструкції, які можуть сприймати передані на них навантаження, відносяться до поєднуючих несучих та огороджувальних функцій.

 

Основні конструктивні елементи будинків (рис. 1.3.1) - це: фундаменти, стіни, перекриття. А також: перегородки, дах, сходи. 

1


Рис. 1.3.1. Конструктивна схема багатоповерхового будинку: 1 - фундамент, 2 - підлога підвалу, 3 - перекриття над підвалом, 4 - гідроізоляція, 5 - зовнішні стіни, 6 - мцжповерхові перекриття, 7 - внутрішні стіни, 8 - перегородки, 9 - горищне перекриття, 10 - горище, 11 - дах, 12 - сходи, 13 - парапет, 14 - вікна, 15 - відмостка

 

Фундамент являє собою опорну частину, через яку передається навантаження від будівлі на грунт - заснування. Основу називають природною, коли грунт під підошвою фундаменту перебуває в стані його природного залягання; якщо грунт попередньо штучно зміцнюють, то така основа називається штучною.

Фундаменти можуть бути чутливими до грунтових вод, часто агресивних, і змінної температури, тому для зведення фундаментів застосовують матеріали, що володіють високою міцністю, водо- і морозостійкістю: залізобетон, бетон, бутовий камінь.

У масовому будівництві фундаменти під стіни будівель споруджують, як правило, збірними: із залізобетонних плит і блоків. Зазвичай фундаменти, мають пласку підошву, поділяються на стрічкові, які закладають під стіни, або стовпчасті - під колони або стовпи. Фундаменти бувають і пальові, коли будівля спирається на занурені в грунт дерев'яні, бетонні або залізобетонні палі.

 

Стіни за призначенням і розташуванням в будівлі поділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішні стіни захищають приміщення від зовнішнього середовища, від атмосферних впливів, внутрішні - відокремлюють одні приміщення від інших. Як зовнішні, так і внутрішні стіни сприймають вітрові навантаження на будинок, забезпечують звуко- і теплоізоляцію приміщень.

Стіни бувають несучими, самонесучими і ненесучими. Несучі стіни сприймають навантаження не тільки від власної ваги, але і від інших конструкцій (перекриттів, дахів, сходів). Самонесучі стіни передають на фундаменти навантаження не тільки від власної ваги.

Самонесучі стіни передають на фундаменти навантаження тільки власної ваги. На такі стіни не спираються перекриття або інші конструкції будинку.

Стіни, які тільки обгороджують приміщення будинків від зовнішнього простору й передають власну вагу в межах кожного поверху на інші несучі конструкції, називаються ненесучими. Такі ж стіни, що навішуються на вертикальні конструкції каркаса будинки, прийнято називати начіпними.

 

Верхня частина зовнішньої стіни, що виступає за площину стіни, називається карнизом. Винос карниза, тобто відстань від стіни до краю карниза, призначають по проекту. При цьому враховують необхідність захисту стін від води, що стікає з даху, і архітектурні особливості будинку. Будинки зі стінами без карнизу мають парапет, який є частиною, що обгороджує дах.

Міжповерхові перекриття поєднують функції несучі, обгородження, а також розділення будинку по висоті на поверхи. Перекриття над верхнім поверхом - горищні. Перекриття в кам'яних будинках виконують зі збірних залізобетонних панелей, у малоповерхових будинках - іноді з дерев'яних балок, до яких прикріплюють деталі стелі з фанери, деревостружкових плит або гіпсокартонних плит.

 

Перегородки - елементи, що обгороджують, якими розділяють внутрішній простір будинку в межах одного поверху на окремі приміщення, зводять із гіпсових, фібролітових плит, керамічних і інших пустотілих каменів, цегли й інших матеріалів. Перегородки опираються на перекриття й на них передають власну вагу.

 

Дах служить для захисту будинку від атмосферних опадів і видалення їх за його межі; складається із залізобетонних панелей, що опираються на зовнішні й внутрішні стіни й покладених з ухилом для організації водовідводу. Між панелями даху й горищними перекриттями утворюється простір, який називають горищем. У малоповерхових будинках дах роблять із дерев'яних балок, по яких з дощок улаштовують решетування, до якого прикріплюють покрівельне покриття з азбестоцементних і інших плит або дахового заліза.

 

Сходи служать для сполучення між поверхами, розташовуються в приміщеннях з несучими стінами (сходових клітках). Частина сходів між майданчиками називається маршем, на сходових клітках, зазвичай, розміщують також ліфти.