п. 10.2. Кладка способом заморожування

Кладку способом заморожування ведуть на відкритому повітрі з мерзлої цегли, каменів або блоків правильної форми на підігрітому розчині, що має позитивну температуру в момент укладання його у будову, а потім замерзаючій. Сутність цього способу полягає в тому, що розчин у швах, замерзлий незабаром після його укладання, твердне в основному після відтавання кладки і частково в період до замерзання (за рахунок плюсової температури розчину та теплоти, що виділяється цементом при його твердінні), а також при зимових і весняних відлигах або штучному відігріванні кладки.

Кладка в період відтавання має найменшу міцність. Тому способом заморожування протягом одного зимового періоду допускається зводити кам'яні конструкції висотою не більше 15м.

Кладку дозволяється вести лише у відповідності з робочим проектом, в якому зазначено, що він складений або переглянутий для кладки саме цим способом. При відсутності таких вказівок зводити будівлі способом заморожування забороняється.

Кладку виконують на відкритому повітрі, дотримуючись тих самих правил виконання робіт, що і для літньої кладки. Мінімальну температуру зовнішнього повітря, при якій дозволяється вести зимову кладку, встановлюють органи охорони праці залежно від кліматичних умов даного району країни, наприклад, у середній полосі до -30° С.

Для кладки застосовують цементні, цементно-вапняні або цементно-глиняні розчини, а також розчини на меленому негашеному вапні. Марки розчинів призначають залежно від температури повітря в момент зведення кладки і прогнозу погоди на наступний період. При цьому склад розчинів підбирають з умови забезпечення мінімально необхідної міцності і стійкості конструкції в період відтавання і в наступний період експлуатації споруди. Температура розчину під час укладання його повинна бути не нижче, °С: 5 - при температурі повітря до -10°С; 10 - при температурі повітря -10 ...- 20, 15 - від -20°С і нижче. При швидкості вітру понад 6м/1с температуру розчину підвищують проти вказанної на 5°С.

Щоб підігрітий розчин, доставлений з розчинного вузла, зберіг необхідну температуру в момент укладання, його треба використовувати протягом 20 ... 25 хв. Не можна застосовувати для кладки замерзлий або розбавлений гарячою водою розчин, так як з додаванням води в розчині після його замерзання утворюється велика кількість пор, заповнених льодом; розчин у швах стає більш рихлим при відтаванні і не набирає необхідної міцності.

Замерзлий до початку схоплювання розчин необхідно повернути на розчинний вузол для перероблення.

Щоб розчин не охолоджувався під час доставки, його перевозять в утеплених авторозчиновозах, обладнаних кришками, з підігрівом кузова вихлопними газами від двигуна. При роботі взимку необхідно якомога рідше перевантажувати розчин; треба прагнути того, щоб розчин з авторозчиновоза вивантажували безпосередньо в утеплені ящики, в яких його подають мулярам на робоче місце.

Для кращого обтиснення швів кладки до замерзання розчин розстеляють на постелі короткими стежками по дві ложкових цегли в верстах і під 4 ... 6 цеглин. На розстелений розчин цеглу вкладають якомога швидше, крім того, прагнуть швидше зводити кладку по висоті. Прискорена кладка цегли необхідна для того, щоб розчин в нижніх рядах ущільнювався під навантаженням від верхніх рядів кладки до замерзання. Це збільшує щільність і міцність кладки. З цією метою рекомендується вкорочувати ділянки, відповідно до погодних умов.

Товщина швів не повинна перевищувати розмірів, установлених для літньої кладки. Ця вимога має виняткове значення для збереження стійкості кладки при її відтаванні. Пояснюється це тим, що кладка, викладена взимку, фактично замерзає протягом однієї-двох годин, а обтиснення неотвердженого розчину відбувається після повного відтавання кладки. Вразі надмірної товщині швів кладка під час відтавання може дати значну осадку і, навіть, руйнуватися.

При перервах в роботі кладку накривають толем або цеглою насухо, а перед відновленням робіт очищають від снігу, ожеледі й мерзлого розчину. До перерви в роботі всі вертикальні шви верхнього ряду кладки повинні бути заповнені розчином.

При зведенні кладки систематично контролюють вертикальність кладки, так як стіни, що мають відхилення від вертикалі, при відтаванні розчину навесні можуть ще більше викривитися і зруйнуватися.

Стіни і стовпи викладають рівномірно по всій будівлі або в межах між осадовими швами, не допускаючи розривів по висоті більш 4м. Після зведення стін і стовпів в межах поверху негайно укладають збірні елементи перекриттів. Балки і прогони, що спираються на стіни, пов'язують з кладкою стін металевими анкерами, закріплюючи у вертикальних поздовжніх швах кладки. Кінці суміжних прогонів, що спираються на стовпи або продольні стіни, скріплюють скрутками, а при дерев"яних прогонах - накладками.

 10.2.1.а

10.2.1.b

Рис. 10.2.1. Армування

 

У кутах, в місцях сполучення на рівні перекриттів укладають сталеві зв'язку: при висоті будівлі до чотирьох поверхів - через поверх, в більш високих будинках, а також при висоті поверху 4м - на рівні кожного перекриття. Зв'язки заводять в примикаючі стіни на 1. .. 1,5 м і закінчують на кінцях анкерами.

При кладці фундаментів основу оберігають від промерзання як під час виконання робіт, так і після їх закінчення, інакше просадка основи при відтаванні може призвести до появи тріщин в кладці і до аварії. Взимку не можна влаштовувати піщані подушки і вирівнювати основу піщаними шарами товщиною, що перевищує 100мм, так як при більшій товщині піщаної подушки можливі нерівномірні опади, тріщини у фундаментах і стінах будівлі.

Способом заморожування дозволяється зводити фундаменти з каменів правильної форми і блоків. Допускається зводити фундаменти з бутового каменю, якщо це зазначено в проекті.

В цоколях і підвальних стінах ізоляційний матеріал (толь, руберойд) укладають взимку по вирівняній розчином постелі в 2 ... 3 шари насухо або на мастиці (дьогтевій, бітумній) залежно від класу споруди та грунтових, умов.

Перемички в стінах роблять, як правило, збірними залізобетонними. Використання рядових перемичок допускається лише при прольотах не більше 1,5м, при цьому використовують підвісну опалубку (наприклад, на кружалах), яку знімають не раніше ніж через 15 днів після повного відтавання кладки.

10.2.1.v 10.2.1.vv

При установці віконних коробок по ходу кладки простінків взимку залишають проміжок не менше 15мм (осадовий зазор) на осадку кладки між верхом коробки і низом перемички.

При влаштуванні перегородок враховують можливу осадку кладки, а разом з нею і перекриттів при відтаванні.

Перегородки з гіпсових плит рекомендується установлювати тільки в приміщеннях, де температура не нижче 5°С; розчин при цьому готують на підігрітій воді.