п. 4.1. Бутова кладка

Бутова кладка  - це кладка із природних каменів неправильної форми, що мають дві приблизно паралельні поверхні (постелі). Для кладки застосовують вапняк, піщаник, черепашник, туф, граніт, а також бруковий камінь (для зведення фундаментів будинків висотою до двох поверхів).

but

 

У будівництві використовують звичайно камені масою до 30кг, більші камені попередньо розколюють на більш дрібні камені. Цей процес називається плинтовкою. Одночасно із плинтовкою сколюють гострі кути каменів, підганяючи їх форму під паралелепіпед.

 4.1.1.14.1.1.2

4.1.1.3 4.1.1.44.1.1.4 copy

 

Рис. 4.1.1. Інструменти для бутової кладки: а - кувалда, б - молоток-кулачок, в, г, д - трамбування

 

Для плинтовки каменів застосовують прямокутну кувалду масою 4,8кг (рис. 4.1.1, а), а для обробки - молоток-кулачок масою 2,3кг (рис. 4.1.1, б), яким сколюють гострі кути. Цим же молотком осаджують і розщебенюють бутовий камінь при кладці.

Трамбуваннями (рис. 4.1.1, в, г, д) осаджують камені, ущільнюють бутове мурування. Крім інструментів, показаних на рис. 4.1.1, при бутовому муруванні використовують ті ж інструменти й реманент, що й при цегельній кладці.

4.1.24.1.2

 

Рис. 4.1.2. Перев'язка кладки з бутового каменю: а - стіни, б - у кутах

 

При бутовому муруванні важко досягти такої ретельної перев'язки, як при кладці із цегли, тому що камені мають неправильну форму. Тому у верстових рядах і в забудці камені підбирають і розташовують для забезпечення перев'язки так, щоб при зведенні стін (рис. 4.1.2) камені можна було укладати поперемінно: довгою стороною - ложками, та короткою - тичками. Отже, у кожному ряді кладки послідовно чергуються тичкові й ложкові камені, як у верстах, так і в забутці. У суміжних рядах над тичковими укладають ложкові камені, а над ложковими - тичкові. Таким способом забезпечують перев'язку швів бутової кладки, яка аналогічна ланцюговій перев'язці при кладці із цегли. Так само розкладають камені в рядах при перетинанні і в кутах стін.

Камені добирають і підганяють так, щоб створити найймовірніше однакову висоту ряду кладки в межах 20...25см горизонтальність швів. При цьому можна укладати по два-три тонкі камені в одному ряді кладки, а деякі великі камені можуть входити у два суміжні ряди.

Бутове мурування виконують "під лопатку", "під залив", а також із застосуванням віброущільнення.

 4.1.3

 

Рис. 4.1.3. Бутове мурування: а - " під лопатку", б - " під скобу" ("під лопатку") із приколкою лицьової версти; 1 - верстові ряди, 2 - маякові камені, 3 - причалка, 4 - камені з обробленою лицьовою стороною, 5 - лицьові версти, 6 - підлога підвалу

 

Кладку "під лопатку" (рис. 4.1.3, а) виконують горизонтальними рядами товщиною по 25см з добором і приколкою каменів, розщебенюванням порожнеч і перев'язкою швів.

Перший, нижній, ряд укладають на підготовлену підставу насухо з великих постелистих каменів, звернених постіллю вниз. Щоб камені щільно прилягали до підстави, їх осаджують трамбуванням. Потім заповнюють порожнечі між ними дрібними каменями або щебенями й заливають пластичним розчином (при осаді еталонного конуса 13...15см) до заповнення всіх порожнеч між каменями. Розщебенювання ущільнюють трамбуванням. Далі кладку ведуть на розчині порядно, дотримуючи перев'язки. Рухливість розчину для кладки повинна відповідати зануренню еталонного конуса на 4...6см.

Кладку виконують у такій послідовності. Кожний наступний ряд починають із укладання верст. Перед зведенням внутрішньої й зовнішньої версти на кутах, перетинаннях і через кожні 4...5м на прямих ділянках стіни укладають на розчинові маякові камені. По маякових каменях по обидва боки кладки натягають причалки, по яких у процесі кладки перевіряють горизонтальність ряду й прямолінійність лицьової поверхні фундаментів і стін. Камені для верстових рядів, підібрані по висоті, спочатку викладають насухо, щоб знайти найбільш стійке положення в кладці. Потім камінь піднімають, настилають шар розчину товщиною 3...4 і встановлюють камінь остаточно, осаджуючи його молотком.

Уклавши версти, приступають до заповнення забутки. Розчин під забутку, як і для верстових рядів, подають лопатою й розстеляють із надлишком, щоб при укладанні каменів він видавлювався у вертикальні шви між каменями. Забутку можна робити з каменів будь-яких розмірів і форми із щільною посадкою (без хитання) на постіль і з дотриманням перев'язки, чергуючи тички з ложками. Для більш щільної посадки камені осаджують трамбуванням або молотком. Необхідно стежити за тим, щоб камені не стикалися один з одним без розчину, тому що це знижує міцність кладки. Після укладання забутки виконують розщебенювання кладки, осаджуючи в розчин слабкими ударами молотка щебені й дрібні камені. Поверхню покладеного ряду кладки вирівнюють, додаючи розчин лише в поглиблення між каменями. Наступні ряди кладки виконують у тій же послідовності.

 Кладка "під скобу" - різновид кладки "під лопатку", і її виконують із каменів однакової висоти, що підбираються за допомогою шаблону (скоби). Таку кладку застосовують для зведення простінків і стовпів.

Кладка з приколкою лицьової поверхні (рис. 4.1.3, б) - також різновид кладки "під лопатку" або " під скобу". При виконанні цієї кладки нерівності на лицьовій поверхні каменів, що укладаються в зовнішню або внутрішню версту, попередньо сколюють. Із приколкою лицьової поверхні звичайно викладають стовпи й стіни підвалів.

 Кладку в опалубці способом "під лопатку" виконують, коли треба одержати гладку поверхню обох сторін стіни при малопостелистому і нерівному бутовому камені. У цьому випадку можна не підбирати постелисті камені для верстових рядів і кутів.  

4.1.4 copy

 

Рис. 4.1.4. Кладка "під залив": 1 - укладання каменю й розщебенювання порожнеч, 2 - заливання рідким розчином, 3 - укладання наступного ряду, 4 - перевірка горизонтальності кладки, 5 - рівень, 6 - рейка-правило, 7 - опалубка

 

Кладку "під залив" виконують із рваного буту або брукового каменю, не підбираючи каменів і не викладаючи верстових рядів. Кладку зводять в опалубці, яку встановлюють у відкритих в землі траншеях (рис. 4.1.4).

Якщо ґрунт щільний, то при глибині траншей до 1,25м можна вести кладку й без опалубки врозпір зі стінками траншеї. Перший шар бутового каменю висотою 25...20см укладають на суху підставу без розчину врозпір зі стінками й ущільнюють трамбуванням. Потім заповнюють усі проміжки між каменями дрібним каменем і щебенями. Покладений шар заливають рідким розчином, так щоб усі порожнечі були заповнені. Наступну кладку ведуть у такий же спосіб горизонтальними рядами висотою 25...20см, заливаючи розчином кожний ряд кладки. Цей спосіб кладки допускається тільки для зведення фундаментів будинків висотою не більш 10м і тільки на непросадних ґрунтах.

 4.1.5 нов

 

Рис. 4.1.5. Кладка з віброущільненням: 1 - укладання каменю "насухо" з розщебенюванням порожнеч, 2 - ущільнення розчину вібратором, 3 - укладання каменю під лопатку, 4 - опалубка, 5 - шар розчину, 6 - майданчиковий вібратор

 

Кладка із застосуванням віброущільнення (рис. 4.1.5) має міцність на 25...40% більше міцності кладки, виконаної способом "під лопатку". Кладку виконують в опалубці або врозпір зі стінками траншей у щільних ґрунтах. Перший ряд укладають насухо, порожнечі між каменями заповнюють щебінкою, а потім розстеляють розчин шаром 4...6см, установлюють майданчиковий вібратор і ущільнюють кладку доти, поки розчин не перестане проникати в кладку. Потім укладають на розчині наступний ряд каменю способом "під лопатку", покривають його розчином і знову вібрують. Щоб створити декоративну поверхню бутових стін, застосовують циклопічну кладку: для лицьової поверхні кладки підбирають уколоті камені, розташовуючи їх у верстових рядах так, щоб зі швів між ними вийшов малюнок. Ці шви роблять також опуклими (шириною 2...4см) і розшивають. Іноді для кладки кутів при цьому використовують грубо обтесані прямокутні камені, перев'язуючи їх із кладкою стіни. Застосовують також циклопічне облицювання бутової кладки плитними каменями після її зведення.

Бутові фундаменти починають викладати зі знижених ділянок. Перехід від однієї глибини закладення фундаменту до іншої виконують уступами відповідно до вказівок проекту. При цьому в кожному уступі повинно бути не менш двох рядів кладки, що становить залежно від величини каменю 35...60см. Камені верхнього ряду кожного уступу перев'язують із виществореною кладкою. 

 Кладку ведуть ярусами по 0,8..1,0 м. При цьому висота розриву на границях ділянок кладки повинна бути не більш 1,2м. Розриви викладають у вигляді штраби уступами, що мають відношення висоти до довжини 1:2 або 1:1.

Перерви в роботі при виробництві бутової кладки допускаються тільки після заповнення розчином проміжків між каменями останнього викладеного ряду. Поверхні каменів цього ряду покривають розчином лише при поновленні кладки. У суху жарку й вітряну погоду на час перерви бутове мурування захищають від швидкого висихання щитами або рулонними матеріалами.

У бутобетонні фундаменти укладають очищені від бруду камені й уламки, інакше вони не будуть мати міцного зчеплення з бетоном. У суху погоду уламки перед укладанням у бетонну суміш поливають водою. Розриви бутобетонної кладки між суміжними ділянками виконують у вигляді уступів - пошарово, так само як при бутовому муруванні.

 Щоб забезпечити монолітність бутобетонної кладки, перерви в роботі при її зведенні влаштовують лише після втоплювання каменів у верхній шар бетонної суміші й ущільнення її. При перервах у кладці в суху літню погоду кладку 3...4 рази в день зволожують, поливаючи водою.