п. 2.2. Правила розрізання кам'яної кладки

  Сили,  які діють на кладку, сприймаються головним чином каменем, тому що розчин у кладці менш міцний, порівняно зі зв'язаним ним каменем. Камені добре пручаються тільки стискальним зусиллям і, щоб використовувати цю властивість, їх розташовують у кладці відповідно до правил розрізання. 

2.2.1

Рис. 2.2.1. Кам'яна кладка: а - насухо без навантаження;  б - так само під навантаженням; в - на розчині під   навантаженням

 

Щоб уникнути вигину й сколювання, камені укладають один на інший так, щоб вони стикалися більшою площею - найбільшими гранями. Так, якщо камінь А (рис. 2.2.1, а) при укладанні на камінь Б опирається тільки у двох точках, то під впливом зовнішнього навантаження Р він може прогнутися й навіть зламатися (рис. 2.2.1, б). Камінь А може й не одержати зламу, але через те, що тиск від нього передається тільки у двох точках, то саме в них камені А і Б можуть роздробитися. Тому для рівномірної передачі тиску від одного каменю іншому необхідно, щоб кожний з них опирався на той, що під ним не в окремих точках, а всією поверхнею граней (рис. 2.2.1, в). Якщо поверхні зіткнення перпендикулярні діючому на камінь зусиллю, то камені будуть працювати тільки на стиск.

Таким чином, перше правило розрізки кладки: постелі каменів повинні бути перпендикулярні силам, що діють на кладку, а камені в кладці повинні розташовуватися горизонтальними рядами. 

У кожному ряді камені укладають так, щоб не відбулося їхнє зрушення. Якщо бічні поверхні каменів нахилені до горизонту (рис. 2.2.2), то такі камені в кладці утворюють клини, які розсунуть камені. Щоб уникнути цього необхідно, щоб площини, що розмежовують одні камені від інших, були перпендикулярні постелям.

У той же час якщо дві бічні площини, що розмежовують камені, не будуть перпендикулярні зовнішнім поверхням стін, а дві інші бічні площини не будуть перпендикулярні першим, то камені, наприклад, гострі кути, що є у зовнішньої поверхні, можуть випасти з ряду й порушити цілісність кладки.

Звідси випливає друге правило розрізання: масив кладки повинен відокремлюватися вертикальними площинами (швами), паралельними зовнішній поверхні кладки (поздовжніми швами), і площинами, перпендикулярними наружній поверхні (поперечними швами). 

index 2.2.3

Рис. 2.2.2. Кладка, розрізана похилими площинами каменів

 

Поздовжні і поперечні вертикальні шви кладки не повинні бути наскрізними, інакше вся конструкція виявиться розчленованою на стовпчики. Кожен такий стовпчик дуже нестійкий, тому шви в кладці під впливом вертикального навантаження можуть розширитися, а сама кладка зруйнуватися. Щоб цього не сталося, поздовжні і поперічні шви в суміжних горизонтальних рядах кладки перев'язують камінням вищерозміщеного ряду, зсуваючи їх на 1/4 або 1/2 довжини по відношенню до каменів нижчого ряду. Тоді напруги в кладці, під впливом будь-якого навантаження Р, будуть передаватися не на окремий стовпчик, а на всю кладку.

Звідси третє правило розрізання: площини вертикальної розрізки кожного ряду кладки повинні бути зсунуті відповідно до площин суміжних з ним рядів, тобто під кожним вертикальним швом даного ряду кладки потрібно розташовувати не шви, а каміння. 

 

 2.2.3

Рис. 2.2.3. Розповсюдження навантаження  в  неперев"язаній  кладці

2.2.4 

Рис. 2.2.4. Розповсюдження  навантаження в перев"язаній  кладці