п. 1.1. Класифікація будинків

Різні споруди (будівлі) служать для задоволення виробничих і культурно-побутових потреб людей.

Будинки, які складаються у більшості з приміщень, призначених для проживання, виробничої або іншої діяльності людей, називають будівлями.

Будівлі, що мають спеціальне призначення, називають спорудами. У них також можуть бути приміщення для людей, однак ці приміщення не визначають функціонального призначення споруди. Багато хто такі будови називає інженерними спорудами, наприклад: мости, щогли, греблі, тунелі, водозабірні споруди, шлюзи.

Будинки за призначенням можуть бути житловими, загальнодержавними та виробничими.

До житлових будинків відносяться квартирні будинки для постійного проживання людей, готелі й гуртожитки.

Суспільні будинки призначені для соціального обслуговування населення й розміщення адміністративних установ і громадських організацій (магазини, кінотеатри, поліклініки і т.п.).

Виробничі будинки служать для розміщення промислових і сільськогосподарських виробництв і забезпечення необхідних умов для праці людей і експлуатації технологічного устаткування. До промислових будинків відносяться виробничі корпуси заводів і фабрик, підприємств транспорту, енергетики, майстерні, гаражі, депо, компресорні. До сільськогосподарських будинків - призначені для задоволення виробничих потреб сільського господарства, наприклад: корівники, пташники, овочесховища й зерносховища.

Будь-який будинок має підземну частину, яка розташована нижче тротуару або вимощення, і наземну. Приміщення, підлоги яких розташовуються на одному рівні, утворюють поверх. Поверхи наземної частини, підлоги яких перебувають на рівні вимощення або вище, називаються наземними. Поверхи підземної частини, підлоги яких перебувають нижче рівня вимощення, називаються цокольними, якщо нижче вимощення перебуває не більш половини висоти приміщень, і підвальними, якщо нижче вимощення будинку перебуває більше половини висоти приміщення. Приміщення, що влаштовуються в горищній частині будинки, називаються мансардними.

Вимоги до будівель.

Будинки повинні відповідати своїм призначенням і забезпечувати сприятливі умови для діяльності людини. Цим вимогам повинні відповідати планування й обсяги приміщень будинку, його конструктивні рішення, інженерне обладнання, а також внутрішній і зовнішній вигляд.

Будівлі повинні мати необхідну міцність, стійкість, капітальність.

Міцність і стійкість будівлі забезпечується правильним конструюванням, а також відповідними розрахунками несучих елементів.

Капітальність будівлі характеризується довговічністю й вогнестійкістю основних будівельних конструкцій.

Довговічність - це період служби будинку, протягом якого воно не втрачає необхідних експлуатаційних якостей, міцності і стійкості. Довговічність будівель визначається терміном служби основних конструкцій та елементів: фундаментів, стін, перекриттів, підлог, покриттів, а в будинках, що мають каркас, що складається зі скріплених між собою колон, балок (ригелів), посилених додатковими елементами-зв'язками, також від довговічності цих конструкцій. Довговічність залежить від опору матеріалів, з яких виконані конструкції, різних фізичних і хімічних впливів, тобто від їх водо- і морозостійкості, стійкості проти загнивання, корозії, а також від якості будівництва і дотримання правил експлуатації.

Будівельні конструкції по довговічності діляться на три ступеня:

1-й - термін служби не менше 100 років,

2-й - не менше 50,

3-й - не менше 20 років.

Вогнестійкість будівлі характеризується групою вогнетривкості і межею вогнестійкості будівельних матеріалів та конструкцій, з яких зведено будівлю. Межа вогнестійкості будівельних матеріалів і конструкцій визначається тривалістю опору конструкцій вогню і високим температурам до втрати ними міцності і стійкості або утворення в них наскрізних тріщин.

Будинки і споруди по вогнестійкості поділяються на п'ять ступенів, які визначаються мінімальними межами вогнестійкості основних будівельних конструкцій і межами поширення вогню по цих конструкціях. Для підвищення вогнестійкості будівель їх ділять на частини протипожежними перешкодами, наприклад, глухими цегляними стінами, які перешкоджають поширенню вогню з однієї частини будинку в інші.

Експлуатаційні якості будівель виділяються складом і площею приміщень, їх об'ємом, внутрішнім благоустроєм, якістю обробки, наявністю інженерного обладнання: ліфтів, кондиціонерів, санітарно-технічних і електротехнічних пристроїв (системи опалення, водопостачання, каналізації, мусоропроводів, освітлення, телефонізації).

Залежно від сукупності ознак: капітальності з урахуванням експлуатаційних якостей, призначення та архітектурної значущості, а також ступеня вогнестійкості, відповідно до класифікації, прийнятої в Будівельних нормах і правилах, житлові будівлі поділяються на чотири класи. До I класу належать будівлі, до яких пред'являються підвищені вимоги, до IV - міні-формальні.

Вимощенням називається вузька смуга навколо будівлі з покриттям з кам'яних матеріалів, бетону або асфальтобетону. Вимощенню надають невеликий поперечний ухил для відводу води від будівлі.

 

Таким чином, будівлі класифікують за рядом ознак: 

1. За призначенням:    

а) житлові;    

б) громадські;    

в) промислові;    

г) с/г.    

д)цивільні будівлі, які зводять у населених пунктах у великій кількості за типовими проектами називаються будівлями масового будівництва (житло, школи, магазини);    

е)громадські будівлі державного значення чи великого культурного значення зведені, як правило за індивідуальними проектами називається унікальними (театри, музеї тощо). 

 

2. За кількістю поверхів і умовною висотою:    

а) малоповерхові;    

б) багатоповерхові;    

в) підвищеної поверхності;    

г) висотні. 

В залежності від розміщення і призначення поверхи бувають:    

• надземні (підлога не нижче планувальної позначки землі);

• цокольні (заглиблені нижче);    

• підвальні (заглиблені більше половини висоти поверха);  

• мансардні;    

• технічні (для розміщення технічного обладнання). 

 

3. Залежно від матеріалу стін будівлі умовно поділяють на:

а) дерев"яні;    

б) кам"яні;    

в) глиносерцеві (в давнину). 

 

4. За видом і розміром будівельних конструкцій:    

а) будинки з малорозмірних елементів (цегла, дерев"яні блоки);    

б) з великорозмірних (об"ємні блоки, панелі);    

в) з монолітної конструкції (монолітний бетон). 

 

5. За опалюванням:    

а) неопалювальні;    

б) опалювальні.

 

Класифікація житлових будинків:

За призначенням:    

• квартирні будинки;    

• гуртожитки;    

• готелі;    

• інтернати. 

 

Квартирні будинки Українська будівельна асоціація класифікує на 5 класів:    

1. соціальне житло (безкоштовні квартири, гуртожитки);  

2. економ-клас (до 1000$/м2);    

3. бізнес-клас (до 2000$/м2);    

4. преміум-клас (до 5000$/м2);    

5. делюкс (від 5000$/м2);

 

Класифікація житлових будинків за кількістю поверхів відповідає загальній класифікації по будівлям.

 

За планувальним вирішенням:

а) індивідуальльні;    

б) блоковані;    

в) секційні (найбільш економічні) – багатоквартирні: односекційні, багатосекційні. Секційні будівлі займають >80% у структурі житла. Секційна частина будівлі, квартири якої мають вихід на одну сходову клітку безпосередньо або через коридор, відділена від інших частин будівлі глухою стінкою. Загальна площа секції не більше >500 м2 на поверх.    

г) коридорні;    

д) галерейні (з виходом з квартир на відкриті заскляні галереї);    

е) змішані; 

 

За характером зв"язку з навколишнім середовищем:    

а) з присадибною ділянкою;    

б) без присадибної ділянки; 

 

За довговічністю та вогнестійкістю поділяються відповідно до загальної класифікації по будівлям.

 

Класифікація громадських будинків.

Громадські будівлі та їх комплекси – штучне середовище, в якому протікає один або кілька взаємопов’язаних процесів громадської життєдіяльності людей ДБН класифікує громадські будівлі і споруди на 12 груп за функціональним призначенням, кожна з яких складається з окремих видів організацій і закладів, що мають загальні прийоми проектування, всього нараховують близько 900 видів. Загальна номенклатура 5000 видів.

 

Групи:    

а) будинки для виховання;    

б) будинки для освіти;    

в) будинки наукових дослідницьких установ, проектних і громадських організацій та управління;    

г) будинки охорони здоров"я і відпочинку (аптеки, лікарні);

д) фізкультурно-оздоровчі і спортивні будинки;    

е) культурно-освітні і видовищні (бібліотеки, ліцеї, театри, лялькові опери);    

є) для торгівлі;    

ж) громадського харчування;    

з) побутового обслуговування;    

и) комунального господарства;    

і) культові.

 

Класифікують за ступенем обслуговування населення:

а) заклади і установи повсякденного обслуговування;    

б) періодичне обслуговування (від одного до декількох разів на місяць) – перукарня, астера тощо;    

в) епізодичне обслуговування (1-2 рази на рік або на кілька років).

 

Основи проектування.

1. Різноманітність видів громадських будівель, а отже і велика кількість функціональних процесів, що в них проходять.

2. Використання спеціального обладнання.    

3. Зосередження великої кількості людей в громадських будівлях. Отже, виникає потреба правильної організації руху при заповненні такої будівлі, а особливо при евакуації.    

4. Деякі види громадських будівель повинні мати підвищення пожежну безпеку.    

5. Поєднання приміщень з різними геометричними параметрами – це ускладнює уніфікацію.    

6. В громадських будинках до 30% загальної площі займають комунікаційні приміщення: вертикальні (ліфт, сходи, пандус для колясок) і горизонтальні (коридори, галереї, рухомі тротуари).    

7. Архітектурно-художнє рішення. Всі громадські будівлі мають відігравати роль або композиційних центрів, або домінант, або акцентів забудови. З 1986 р. майже всі громадські будівлі повинні будуватися за індустріальними проектами.